«Мати AI» Лі Фейфей в останньому інтерв’ю: не очікувала, що AI стане таким популярним, наступний прорив — це просторовий інтелект

Лі Фейфей — професорка Стенфордського університету, яку називають «хрещеною матір’ю AI». Вона стала відомою завдяки створенню у 2006 році візуальної бази даних ImageNet, що дала потужний поштовх розвитку AI. Нещодавно Лі Фейфей взяла участь у подкасті, де обговорювала AI, просторовий інтелект і надінтелект.

• Вона вважає, що AI — це «палка з двома кінцями»: має величезний потенціал, але може нести й ризики, і підкреслює, що людство повинно залишатися головною рушійною силою розвитку AI.
• Лі Фейфей прагне демократизації AI, щоб кожен міг впливати на цю технологію та відповідально її використовувати, а не щоб вона була монополізована кількома великими технологічними компаніями.
• Вона вважає, що наступний рубіж AI — це «просторовий інтелект», тобто здатність AI розуміти, сприймати, робити висновки та взаємодіяти з тривимірним світом, що доповнює візуальний інтелект.
• Вона наголошує, що глибокий вплив AI на освіту, зайнятість і суспільство потребує обережного підходу, і вважає, що відповідальність за трансформацію робочих місць лежить на кожному — особисто, на компаніях і суспільстві.
• Щодо потенційних ризиків надінтелекту, вона вважає, що проблема не в машинах, а в тому, як люди керують і регулюють технології, а також у відповідальності й нагляді на міжнародному рівні.
• Вона займає прагматичну позицію щодо енергоспоживання та впливу на довкілля, вважаючи, що відновлювана енергетика та інновації в енергетичній політиці є невід’ємною частиною розвитку AI.
• Вона підкреслює важливість повернення до традиційних цінностей та освітніх принципів: виховувати в дітях допитливість, критичне мислення й відповідальність, а не дозволяти AI сприяти ліні чи зловживанню технологіями.

Нижче подано переклад цієї розмови з Лі Фейфей. Для стислості й зрозумілості текст був відредагований.

Питання: Чи можу я почати з цієї надзвичайної епохи у вашій галузі? Минуло вже три роки з моменту публічного запуску ChatGPT. З’явилися нові інструменти, нові застосунки, величезні інвестиції. Які у вас зараз відчуття?

Лі Фейфей: Для мене AI — не новина. Я працюю в цій сфері вже 25 років, і з самого початку кар’єри щодня маю справу з цією технологією. Проте навіть мене вражає глибина й масштаб нинішнього впливу — це здається нереальним. Це технологія цивілізаційного рівня. Я була однією з науковців, які сприяли її появі, але не очікувала, що вона стане такою масштабною.

Питання: Коли все почало змінюватися? Через темпи розвитку технологій чи тому, що світ нарешті звернув на вас увагу?

Лі Фейфей: Думаю, це поєднання обох факторів. Але я називаю це технологією цивілізаційного рівня не через увагу чи потужність, а тому, що вона впливає на величезну кількість людей. Життя, робота, добробут і майбутнє кожного певною мірою торкаються AI.

Питання: І це стосується також негативного впливу?

Лі Фейфей: Технологія завжди була палкою з двома кінцями, чи не так? Від початку цивілізації створені нами інструменти — тобто технології — загалом служили на благо, але їх могли навмисно зловживати або вони могли мати несподівані негативні наслідки.

Питання: Ви згадали про «потужність». Сьогодні ця технологія зосереджена в руках кількох компаній, здебільшого американських. Що ви про це думаєте?

Лі Фейфей: Ви маєте рацію. Великі технологічні компанії мають найбільший вплив на суспільство через свої продукти. Я особисто сподіваюся, що ця технологія стане більш демократичною. Хто б її не створював чи контролював, має використовувати її відповідально. Я також вірю, що кожен повинен мати можливість впливати на цю технологію.

Питання: Ви і науковиця, і CEO технологічної компанії. Вашій компанії трохи більше року, а її оцінка, за повідомленнями, вже досягла 1.1billions доларів.

Лі Фейфей: Так! (сміється) Я співзасновниця та CEO World Labs. Ми досліджуємо наступний рубіж AI — просторовий інтелект. Зараз усі говорять про великі мовні моделі, тому цей термін ще маловідомий. Але я вважаю, що просторовий інтелект такий же важливий, як і мовний, і вони доповнюють одне одного.

Питання: Я знаю, що спочатку ви захоплювалися фізикою.

Лі Фейфей: Так.

Питання: Що у біографіях чи роботах фізиків, якими ви захоплюєтеся, дозволило вам вийти за межі самої фізики?

Лі Фейфей: Я виросла у маловідомому місті Китаю, у звичайній родині, можна сказати, у дуже вузькому колі. Дитинство було простим і закритим, я була єдиною дитиною. Фізика ж — це протилежність: вона безмежна, смілива, дає простір уяві. Дивлячись на зоряне небо, можна замислитися про походження Всесвіту; спостерігаючи за сніжинкою — про молекулярну структуру речовини; думати про час, магнітні поля, ядра атомів… Фізика розширила мою уяву до меж, яких я ніколи б не досягла. І досі мене захоплює те, що фізика навчила мене ставити найсміливіші, найзухваліші питання про фізичний світ, Всесвіт і наше походження.

Питання: А ваше власне «зухвале питання» — це, мабуть, «що таке інтелект?»

Лі Фейфей: Так. Від Ньютона до Максвелла, від Шредінгера до Ейнштейна — мого улюбленого фізика — я захоплююся їхніми «зухвалими питаннями».

Я теж хотіла знайти своє. У середині університету мої питання змістилися з фізичного світу до інтелекту: що таке інтелект? Як він виникає? Найцікавіше — як створити інтелектуальні машини? Це стало моєю метою, моєю Полярною зіркою.

Питання: Це справжній квантовий стрибок — від машин, що лише рахують, до машин, які здатні постійно вчитися.

Лі Фейфей: Мені подобається, що ви використали фізичний термін «квантовий стрибок».

Питання: Я помітила, що ви читаєте дуже багато. Прорив стався, коли ви почали звертати увагу на дослідження психологів і лінгвістів, пов’язані з вашою сферою.

Лі Фейфей: Це і є привабливість роботи на передовій науки. Це щось нове, ніхто не знає, як це робити. Природно звертатися до досліджень мозку й людської свідомості, черпати натхнення звідти. Коли я намагалася розгадати загадку візуального інтелекту, мене надихнуло дослідження того, як організований візуально-семантичний простір людини. У світі тисячі, мільйони об’єктів — як вони організовані? За алфавітом? За розміром? За кольором?

Питання: Ви це досліджували, бо спочатку треба зрозуміти, як мозок організовує інформацію, щоб навчити цього комп’ютер?

Лі Фейфей: Можна сказати й так. Я познайомилася з лінгвістичним проєктом WordNet, який організовує семантичні поняття за певною класифікацією — це не візуальні, а саме семантичні чи лексичні зв’язки.

Питання: Можете навести приклад?

Лі Фейфей: У словнику apple (яблуко) і appliance (побутова техніка) розташовані поруч, але в реальному житті яблуко ближче до груші — обидва фрукти, а побутова техніка — зовсім інша категорія. Я раптом зрозуміла: можливо, організація візуальних понять така сама — яблуко й груша пов’язані набагато тісніше, ніж яблуко й пральна машина. Ще важливіший масштаб. Коли бачиш, скільки об’єктів може описати мова, усвідомлюєш: як розумні істоти, ми сприймаємо світ через величезні обсяги даних — і цю здатність треба дати машинам.

Питання: Варто зазначити, що тоді — на початку століття — поняття «big data» ще не існувало.

Лі Фейфей: Цей термін навіть не з’явився. Тоді ми використовували дуже маленькі наукові датасети.

Питання: Наскільки маленькі?

Лі Фейфей: У галузі зображень ми, аспіранти того часу, працювали з датасетами, які містили лише 4–6, максимум 20 категорій об’єктів. Через три роки ми створили ImageNet: 22 000 категорій об’єктів, 15 мільйонів розмічених зображень.

Питання: ImageNet — це великий прорив, і саме тому вас називають «хрещеною матір’ю AI». Мені цікаво, що дозволило вам побачити зв’язки, яких не бачили інші? Ви приїхали до США у 15 років, англійська була для вас другою мовою — чи це допомогло вам отримати таке натхнення?

Лі Фейфей: Я не знаю. Людська креативність — це загадка. Дехто каже, що AI може все, я не погоджуюся. Ми досі дуже мало знаємо про мозок. Можу лише припустити, що це поєднання моїх інтересів і досвіду. Я не боюся ставити «божевільні» питання в науці, не боюся мислити нестандартно. Моя чутливість до зв’язку мови й зору, можливо, пов’язана з досвідом вивчення іноземної мови.

Питання: Ви приїхали до США у підлітковому віці, що само по собі непросто, ще й довелося долати мовний бар’єр. Які це були відчуття?

Лі Фейфей: Було дуже важко. (сміється) Я приїхала до США у 15 років, у місто Парсіппані, Нью-Джерсі. Вся наша родина погано знала англійську. Я навчалася досить швидко, але батькам було дуже важко. Ми жили бідно: батьки працювали касирами, я підробляла у китайському ресторані. Коли я вступила до університету, мама захворіла, і ми вирішили відкрити хімчистку, щоб вижити.

Питання: Ви брали участь у роботі?

Лі Фейфей: Я жартую, що була CEO. Від 18 років і до середини аспірантури я керувала нею сім років.

Питання: Навіть коли вас не було, керували дистанційно?

Лі Фейфей: Так. Я найкраще знала англійську, тому всі дзвінки клієнтів, рахунки, контроль якості були на мені.

Питання: Чого вас навчила ця історія?

Лі Фейфей: Витривалості. У науці теж потрібна витривалість, бо шлях у науці нелінійний, готових відповідей немає. Як іммігрант, ти теж мусиш бути resilient (витривалим).

Питання: Чи були у батьків високі очікування щодо вас?

Лі Фейфей: Чесно кажучи, вони не тиснули на мене, не були «тигрячими» батьками, вони просто хотіли вижити. Мама в душі була інтелігенткою, любила читати. Але життя іммігрантів було важким, ще й здоров’я підводило, тому їй не було коли мною займатися. У підлітковому віці у мене не було вибору: або успіх, або провал, ризик був дуже високий, тому я була самостійною. Я завжди була допитливою, наука стала моїм виходом і допомогла мені стати врівноваженою. Я не любила вечірки, любила науку.

Питання: У вас був важливий учитель?

Лі Фейфей: Я добре знала математику, і з учителем математики Бобом Сабеллою ми подружилися, бо обидва любили наукову фантастику. Спочатку я читала китайську фантастику, потім англійську. Він побачив мою жагу до знань і створив для мене додаткові можливості. Коли я достроково закінчила курс математики, він займався зі мною індивідуально під час обіду, не отримуючи за це додаткової оплати. Це була любов учителя, а також відповідальність. Він став моїм наставником у житті.

Питання: Він ще живий?

Лі Фейфей: Коли я стала доценткою у Стенфорді, він помер, але його дружина й діти стали для мене «родиною» у Нью-Джерсі.

Питання: Вони допомогли вам інтегруватися в американське суспільство?

Лі Фейфей: Звісно. Вони показали мені, як виглядає типова сім’я середнього класу, стали моїм вікном у американське суспільство.

Питання: Чи змогли б ви побудувати таку ж кар’єру в Китаї?

Лі Фейфей: Життя сповнене випадковостей, я не можу припускати. Але незмінними залишаються допитливість і пошук Полярної зірки. Тому я вірю, що в будь-якому разі я б займалася AI.

Питання: Ви досі підтримуєте зв’язок із Китаєм?

Лі Фейфей: Це моє коріння. Мені пощастило розвиватися у США. Зараз я живу у Стенфорді, Сан-Франциско, Кремнієвій долині — тут дуже інтернаціонально; AI — це глобальна дисципліна. Я радше громадянка світу.

Питання: Кількість AI-патентів і наукових статей у Китаї різко зросла, на початку року Deepseek теж привернув увагу. Як ви оцінюєте конкуренцію між США та Китаєм у сфері AI?

Лі Фейфей: Китай безперечно є AI-державою. Сьогодні загальновизнаними лідерами в AI є США та Китай. Багато регіонів світу прагнуть зайняти місце у сфері AI.

Питання: Що ви маєте на увазі під наступним рубежем — «просторовим інтелектом»?

Лі Фейфей: Просторовий інтелект — це здатність AI розуміти, сприймати, робити висновки й взаємодіяти зі світом, це продовження візуального інтелекту. У першій половині моєї кар’єри я вирішувала проблему «бачення» — це пасивне отримання інформації. Але в еволюції інтелект і дія нерозривно пов’язані: ми бачимо, щоб рухатися, і рухаємося, щоб краще бачити. Як побудувати цей зв’язок? Потрібно розуміти тривимірний простір, як рухаються об’єкти, як я простягаю руку за чашкою — у центрі всього цього просторовий інтелект.

Питання: На вашому сайті є демонстрація Marble — це віртуальний світ. Для вас це інструмент для тренування AI?

Лі Фейфей: Спершу уточню визначення. Marble — це передова модель, яка може створювати тривимірний світ за простими підказками. Наприклад, «покажи мені сучасну кухню» або дай фото кухні — і вона створить 3D-світ. Люди від природи створюють 3D-світи, і я хочу, щоб AI теж це вмів. Дизайнери можуть використовувати Marble для ідей, розробники ігор — для швидкого створення 3D-сцен, роботи — для симуляцій, а також для AR/VR-освіти.

Питання: Я можу уявити, як дівчата з Афганістану навчаються у віртуальному класі.

Лі Фейфей: Так. Або як пояснити 8-річній дитині, що таке «клітина»? У майбутньому ми зможемо створити внутрішній світ клітини, щоб учні заходили всередину, бачили ядро, ферменти, мембрани — можливості безмежні.

Питання: Індустрія стикається з багатьма реальними проблемами. По-перше, чи знищить AI багато робочих місць?

Лі Фейфей: Технологія змінює ландшафт праці. AI має настільки глибокий вплив, що неминуче змінить зайнятість. CEO Salesforce Беніофф сказав, що 50% робочих місць у службі підтримки вже передано AI. Це вже відбувається. Кожного разу, коли з’являлася нова технологія — парова машина, електрика, комп’ютери, автомобілі — людство переживало труднощі й трансформацію робочих місць. Недостатньо просто рахувати, скільки робочих місць зникне чи з’явиться, потрібно діяти комплексно: люди повинні вчитися все життя, компанії й суспільство теж мають відповідальність.

Питання: По-друге, лауреат Нобелівської премії Geoffrey Hinton вважає, що ймовірність знищення людства через AI становить 10–20%. Що ви думаєте?

Лі Фейфей: По-перше, Geoffrey — мій друг уже 25 років, я його поважаю, але ми часто дискутуємо. Щодо «замінювання людини», я поважаю цю думку, але не погоджуюся. Це не неможливо, але якщо людство справді опиниться під загрозою, це буде наша помилка, а не машин. Він піднімає практичне питання: коли з’явиться надінтелект, як запобігти його захопленню влади? У нас немає прецедентів. Моє питання: чому людство в цілому дозволить цьому статися? Де наша колективна відповідальність, управління й регулювання?

Питання: Чи можна обмежити надінтелект?

Лі Фейфей: Я вірю, що можна забезпечити відповідальну розробку й використання технологій на міжнародному рівні.

Питання: На рівні урядів це мають бути договори? Чи достатньо, щоб компанії домовилися діяти певним чином?

Лі Фейфей: Ця сфера ще на початковому етапі, у нас немає міжнародних договорів чи глобального консенсусу. Але, на мою думку, вже є глобальна свідомість. Я хочу сказати, що не варто надмірно перейматися негативними наслідками AI. Ця технологія дуже потужна. Вона може мати негативні наслідки, але водночас приносить людству багато користі. Потрібно дивитися на це комплексно.

Питання: Я знаю, що ви часто спілкуєтеся з політиками — у США, Великій Британії, Франції та інших країнах. Яке питання вони ставлять найчастіше, і яке вас засмучує?

Лі Фейфей: Я б не сказала «засмучує», радше «турбує», бо вважаю, що наші публічні дискусії про AI мають виходити за межі питання «що робити, коли з’являться машини-правителі?» Ще одне питання, яке часто ставлять батьки у всьому світі: AI прийшов, що робити з моїми дітьми? Чи потрібно їм вчити програмування? Чи буде у них робота?

Питання: Як ви відповідаєте?

Лі Фейфей: AI — потужна технологія, я теж мама. Найважливіше — виховувати дітей як «людей»: розвивати ініціативу, гідність, допитливість, а також чесність, працьовитість, креативність, критичне мислення — ці цінності вічні. Не варто зациклюватися на спеціальності, треба враховувати інтереси й особистість дитини. Тривога не допоможе.

Питання: Ще одне питання про індустрію — про величезні інвестиції у такі компанії, як ваша. Чи не виникне бульбашка, як під час дотком-кризи, і чи не будуть деякі компанії переоцінені?

Лі Фейфей: По-перше, моя компанія ще стартап. Коли ми говоримо про великі гроші, зазвичай маємо на увазі великі технологічні компанії. AI — це ще молода технологія, багато чого треба розробити. Ця наука дуже складна, для проривів потрібні значні ресурси. Тому важливо забезпечити фінансування досліджень. Інше питання — ринок: чи побачимо ми віддачу? Я вірю, що застосування AI дуже широке — програмування, креативність, охорона здоров’я, освіта, фінансові послуги — ринок буде зростати. AI може бути помічником чи інструментом співпраці, допомагати людям підвищувати добробут і продуктивність, задовольняти різноманітні потреби. Я впевнена, що ця частина ринку буде зростати.

Питання: Але якою буде ціна для електроенергетики, енергетики й клімату? Відомий AI-підприємець Джеррі Каплан вважає, що через величезне енергоспоживання дата-центрів ми можемо опинитися на порозі нової екологічної катастрофи.

Лі Фейфей: Це дуже цікаве питання. Для тренування великих моделей потрібно дедалі більше електроенергії чи енергії, але ніхто не каже, що ці дата-центри мають працювати на викопному паливі. Інновації в енергетиці стануть ключовим елементом.

Питання: Вони споживають так багато електроенергії; лише відновлюваної енергії недостатньо.

Лі Фейфей: Зараз це дійсно так. Країни, які будують великі дата-центри, мають переглянути свою енергетичну політику й структуру промисловості. Це дає нам можливість інвестувати й розвивати більше відновлюваної енергетики.

Питання: Ви малюєте дуже позитивну картину. Ви завжди були на передовій галузі й бачите великий потенціал, тому я розумію вашу позицію. Але які у вас є побоювання щодо індустрії?

Лі Фейфей: Я не техноутопістка й не антиутопістка — я радше поміркована центристка. Поміркована центристка прагне дивитися на це питання більш прагматично й науково. Звісно, будь-який інструмент у руках зловмисника викликає у мене занепокоєння. Від початку цивілізації вогонь був для нас ключовим винаходом, але використання вогню для шкоди — це злочин. Тому будь-яке неправильне використання AI мене турбує. Мене також турбує неправильна комунікація з громадськістю, бо я справді бачу загальну тривогу.

Лі Фейфей: Єдине, про що я справді турбуюся — це наші вчителі. Мій особистий досвід показує, що вони — хребет нашого суспільства. Вони критично важливі для виховання наступного покоління. Чи правильно ми з ними спілкуємося? Чи залучаємо їх? Чи використовують наші вчителі AI для підвищення своєї кваліфікації або для допомоги дітям?

Питання: Ваше сьогоднішнє життя кардинально відрізняється від того, яким воно було у хімчистці. Ви усвідомлюєте свою владу як лідерки галузі?

Лі Фейфей: (сміється) Я досі сама прасую вдома. Я добре розумію свою відповідальність. Я — одна з тих, хто приніс цю технологію у світ. Для мене велика честь працювати в одному з найкращих університетів світу, виховувати майбутніх лідерів, займатися передовими дослідженнями. Я добре розумію, що я і підприємиця, і CEO однієї з найцікавіших AI-компаній. Тому все, що я роблю, має наслідки — це моя відповідальність. Я дуже серйозно до цього ставлюся, бо завжди кажу людям: у добу AI кермо має бути в руках людини. Кермо не у машин, а у нас самих. Місія моєї організації — створювати захопливі технології та використовувати їх відповідально.

Питання: А що ви не дозволяєте своїм дітям, своїм близьким робити з AI, електронікою чи інтернетом?

Лі Фейфей: Класика: не використовуй інструмент для дурниць. Треба думати, навіщо ти використовуєш цей інструмент і як саме. Насправді все просто: не лінуйся через AI. Якщо хочеш зрозуміти математику, великі мовні моделі можуть дати відповідь, але це не правильний шлях до навчання. Треба ставити правильні питання. З іншого боку, не використовуй AI для зла. Наприклад, проблема достовірності інформації: фейкові зображення, фейковий звук, фейковий текст. Це проблема як для AI, так і для нашого суспільства, де домінують соцмережі.

Питання: У цьому мінливому світі, який три роки тому ми не могли уявити, ви закликаєте повернутися до традиційних цінностей.

Лі Фейфей: Можна назвати це старомодним, а можна — вічним. Як освітянка й мама, я вважаю, що деякі людські цінності — вічні, і ми маємо це усвідомлювати.